“Тато, ти мені тут потрібен”. Так наш друг і колега Юрій опинився в ЗСУ.
Юрі 47, і з них більше 30 років він мисливець. Тож і коли почалася війна, він був у лісі під Житомиром, без зв’язку та інтернету. Цю сумну новину йому принесла сусідка з хутора.
Тоді Юра помчав до Києва. Коли у військкоматі його не взяли, пішов волонтерити. І перший місяць допомагав вивозити людей з Бородянки та Ірпеня.
А потім у ЗСУ пішов син Юри та покликав батька до себе – навчати хлопців стріляти. Так Юра став снайпером у розвідувальному підрозділі, яким командує його син. Пише, що вже звик виконувати накази сина.😁
Ми раді, що знайшли тоді для Юри нову гвинтівку, набори патронів та 2 тепловізори. І сподіваємось, що якнайшвидше виконаємо нове замовлення для нього та хлопців. Зараз його рота служить на Півночі України.
Шкода, що ми не можемо показати обличчя цього чудового мужнього чоловіка та його сина, але після перемоги обов’язково наробимо спільних святкових фотографій.