Ми б мали цьому радіти. Але коли сьогодні подзвонили до пані Людмили, яка приймала цей генератор, жінка довго плакала і розповідала, що зараз переживає вона і мешканці їхніх селищ від сучих р*ciйських атак

 

5 селищ на березі Дніпра: Дніпровське, Янтарне, Гончарне, Велетенське і Кізомис вже другий тиждень під особливо нещадними обстрілами ворога. Вони перепливають з того боку ріки на острівці, і з них гатять мінометами та поливають фосфором по селах Від цього плавляться і горять будинки та машини, гинуть селяни та військові.

 

Люди живуть у підвалах, а їхні селища повністю без води і електрики. Бо генератор, який міг би давати воду, переховують у підвалі – аби вцілів. В цих селах немає жодних стратегічних об’єктів. Там просто є наші люди, яких хочуть знищити, а поселення зрівняти з землею.

 

Від цих історій і того плачу далекої жінки з Херсонщини в нас закипає лють. Люди, які зараз там – ми дуже просимо вас триматися Віримо, що скоро цю темну навалу випалять наші військові, і відженуть ту нечисть не тільки до іншого берега Дніпра, а й до наших кордонів. Бо так має бути. А ми будемо продовжувати робити все, що в наших силах, аби і далі будувати ті ланцюжки допомоги. Бо світлих людей, яким не байдуже – більше